Скакали тіні на вокзалі
Під металевий шум коліс.
Батьки пониклі і в печалі…
На фронт синів вагон поніс.
Яка ж чекає на них доля
На лініях важких війни?
Там рвуться бомби серед поля,
Вогнем палають сірі дні.
Перон та сльози, плач, ридання…
Завмерли тіні… ліхтарі…
В молитві лине побажання:
- Прийдіть сини усі живі!
Дай Боже, щоб усе збулося,
Як того просять матері.
А сонце кров’ю налилося,
Попереду часи війни.
Опорожнів перон до рання,
На завтра новий шум коліс
І лише тінь вжила смеркання
Від дуба, що самотньо ріс.