"Дивіться мамин синочок пішов"-
Говорили ми в дитинстві.
І кожен з нас багато вже пройшов,
Бували дні туманні бували і барвисті.
Але коли мами поруч нема,
Повірте дуже тяжко жити.
І жалкуємо про не сказені слова,
Що не могли ми щиро говорити.
Що не могли ми розказати,
Як серце любов розбиває.
Коли зуміли сильно покохати,
А вона душу убиває.
Що не говорили як любимо ми,
Вдивлятися в ваші утомлені очі.
Та коли були іще дітьми,
Нам приємні були казки щоночі.
Завжди,жаль, було в утіху,
Вас дражнити аж до сліз.
А потім надриватися від сміху,
Мам пробач. А я уже підріс,
У мене нові друзі і любов,
І вже зорі на небі не ті.
У житті наламав багато я дров,
І забуті вже дитинства дні.
Але ще досі пам'ятаю,
Присмак страв твоїх на губі.
Коли голод убиваю,
Я рідко дякую тобі.
І скуріш вибігаю з кімнати,
Бо на дворі розваги чекають.
А ти ідеш посуду витирати,
Хоча ноги уже присідають.
За все це не почуєте подяки,
І все ж прижмете до себе й приголубите.
Для вас ми будем завжди малюки,
Яких ви ніколи не розлюбите.
Не встигли вам за все життя сказати,
Як вас ми любим до нестями.
Ми не могли нікого щиро покохати,
Так як вас рідні наші мами
Написано щиро! 
