Заблукала в осені,
Немовби примара,
Трави ще не скошені,
Не тобі я пара.
Трави ще не скошені,
Певно не судилось,
Не чекала осені,
Може все наснилось.
Дощ січе щосили,
Мов зі мною плаче,
Птахи відлетіли,
Кричить вороняче.
Птахи відлетіли,
У краї далекі,
А ми постаріли,
Самотні лелеки.
Не для нас та зграя,
І не в парі бути,
Ти – один, одна я,
Не можу забути.
Ти – один, одна я,
Ось така дилема,
Може винна зграя,
Може в нас проблема.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/837-zablukala-v-oseni.html