Життя продовжувалося. Отож слід якось інтегровуватися в нове середовище, пізнавати зовсім чужу мені країну. Країну, про яку я абсолютно, ну абсолютно нічого в той час не знала. Мова. Насамперід потрібно було вивчити мову, хоча б її ази. З дому привезла декілька португальсько-українських розмовників, словник і вперед - до нових знань. Вчилася я на березі океану, поєднувала приємне( загоряла, купалася) з потрібним (штудіювала чужі слова, які подекуди здавалися такими, що як кажуть у нас, язик об них зламаєш). Було й таке, що вже вирішила образитися на португальців. Йду собі така, як співає Вєрка Сердючка, в " дольче габбано" і тут зупиняється автомобіль і якийсь загорілий мачо цідить суцільну довгу фразу, в якій впізнала одне знайоме слово - курва. Він його повторював декілька разів і наголошував саме на ньому (хм, у нас всі знають, хто така курва). Я ще покрутила головою по сторонах, може не до мене? Та де там. Окрім нас двох, навіть близько нікого не було. Ти чого обзиваєшся, паразіт іностранний , наче Ляшко із трибуни, у відповідь на українській "зацідила" я йому. Чоловік витріщив очі, у відповідь махнув рукою і поїхав восвояси. Але все таки маленький хробачок сумніву мене гриз. Я ж все таки в Європі, ну хіба тут так можуть ні сіло, ні впало, обзиватися. І що ви думаєте означає в португалів, оте українсько-польське загальновживане смачне слово курва. По-во-рот. У них це - поворот. На перших порах я вмирала зі сміху, коли знайомилася із чоловіками на ім'я Руй. А як би ви відреагували, коли вам протягують руку і представляються - Руй ( а буква Р ну дуже, ну дуже вже схожа на нашу Х). Була би моя бабця поруч, то прошепотіла би мені на вухо: та ціхо, дурносміху якийсь.
Терсейра. Цей острів, як перше кохання залишає слід у твоїй душі на все життя. Надзвичайної доброти люди. Люди, які пережили багато: бідність, землетрус. Чорна до знемоги праця зробила старше покоління мовчазним та задумливим. Мене вразив одяг старших жінок. Майже всі ходять в чорному. А вже пізніше стара сусідка розповіла, що колись тут єдиним заробітком була ловля риби. Чоловіки виходили у відкритий океан і гинули. Не було ж тоді сучасних приборів, які могли передбачити шторм. В одному з міст Прая да Віторія ( а на острові всього два міста є ще Ангра да Героїзму) на височенній скелі є пам'ятник жінці, яка вдивляється в океан. Вона виглядає корабель, та чи й дочекається... Я вже написала, що люди тут дуже добрі. Запитаєш, де знаходиться потрібна вулиця, то буквально за руку тебе проведуть. А ще вони тут дуже веселі. До пізної осені самі собі роблять свято. Фешти. О, а це вже інша історія у розділі Далі буде....
Чудово! Просто, чудово.... Колись внукам почитаю, хай знають, як то просто гроші заробляються ...на тих курвах! 
Спасибі, дорогий, Сальвадоре, кому, як не вам це знати.
