Бавить бабуся внучка на колінах,
Як може так забавляє,
Шило, скажу вам, а не дитина,
Руки старечі мотає.
Ще й вередує, щосили штовхає,
Все тут для нього не так,
Зморщені руки убік відпихає,
Ще й укусити мастак.
Спрацьовані руки давно потемніли,
Тремтять, мов той лист восени,
Важко трудились: копали, косили,
Терпнути стали вони.
Внуча геть мале не розуміє,
Йому лиш давай усілякі розваги,
А може з дитинства серце черствіє,
Та добре вже знає свої переваги.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/857-bavit-babusya-vnuchka.html
це точно 
