Листи давно згоріли в літаках-
їх прочитати не судилося нікому,
із них звичайний сірий прах
на вітрі мрій повернеться додому...
Повітря голос прошепоче - жди,
не все ще втрачено в колисці долі,
якщо вже раз втікав туди -
ніякі пута не закриють волю..
А ті слова написані свинцем чорнил,
які палали разом з фюзеляжом
без механічних мертвих крил
зіллються у любовну пряжу...
Впадуть дощем рясним на спалені луги,
краплинами правдивих почуттів
і річка спогадів поглине береги,
бо ти так мріяв...жив...хотів...
та води рік уже несуть листа
у синє море із бурхливим громом,
ти хоч кричати - скріплені вуста
таким смачним і терпким ромом...
Життя дарує шанс - один на тисячі подій,
який потрібно втримать біля серця,
вести себе як зваби лиходій -
що продає оманливі люстерця...
