Ця земля прекрасна попри усі незгоди,
попри усю ненависть, попри війну і дим.
Ці люди... ці люди справді-таки чудові
попри їхні маски, попри чужі гріхи.
Ця земля блаженна, хоч скільки у ній тривоги,
хоч скільки у ній мовчання, крику відвертого, сліз...
Хоч на роздоріжжі, хоч на перехресті тепер стоїмо ми,
земля ця божественна попри окопи снів.
Земля ця єдина, земля ця назавжди й навіки,
земля ця кохана, для нас вона в світі одна.
За неї вмирали, за неї ще будуть вмирати,
хоч скільки смертей ще жадає Всевишній від нас?
І скільки терпіти, скільки нам ще терпіти?
Скільки ще часу "боротися до кінця"?
Земля це прекрасна попри всі "за" і "проти".
Земля ця єдина, без неї і я - не я.
