1
Сьогодні день, коли емоцій море
гаптує душу вузликами мрій.
Яке весня́не небо неозоре!
І відступає несусвітнє горе
десь за арену світових подій.
2
Не угасає миролюбний вогник.
Немає цілі, але є мета.
Мішені є, та все це – суєта.
Очікуючи бажане, чиновник
не помічає Божого перста.
3
Офшорна економіка із тіні
курсує у солоне море сліз.
Медведиця везе Великий Віз
по самобраній мапі України.
І жала притупилися зміїні,
а різати охота по заріз.
4
Переплелися праведне і грішне.
Не радує, що нинішнє – торішнє,
яке було, таке і нині є –
несамовите наше житіє.
Іде угору гірше, але інше,
Не голодує іудейська ніша,
з’їдаючи суспільне і моє.
5
Злодії винуваті апріорі.
Багатії везуть за синє море
нагарбане без мита і пені,
нажите маркітантами на горі.
Закони ще на їхній стороні.
Але хіба полегшає мені,
що всі віки ці безнадійно хворі
були і є закваска у війні?
6
Затягуємо ремені і паски,
купуємо і мило і шнурки...
Не треба революції? Будь-ласка,
Чекали і чекаємо віки.
Чекає операції клітина
у організмі цілої сім’ї.
Нема імунітету у родини.
Осоловіли наші солов’ї.
7
Юрмою заколихані тирани
оберігають все недоторкане,
яке під себе і собі гребе.
Держава обслуговує себе.
Люстрація! Ховайся пан за пана.
Корупція! Онде – одні цабе.
Болить душа, як невигойна рана.
Яке сьогодні небо голубе!
Де це ви пропадали, Ігорю, цілісінький тиждень, якщо станси писали, то вам вдалося, я люблю коли громадянська лірика на фоні пейзажної. глибоко копнули, ємко і стримано
I.Teрен відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ой, хліб наш насущний. Поки копаємо не так глибоко, як широко, у клуб можна тільки заскочити.
Гарні, правдиві катренчики.... Особливо останніЙ... надію дає! 
Ось тільки між ціллю і метою різниці я так і не второпав!. 
Я зрозумів, що від мене вимагається і хоч із запізненням, але виправився, щоб відповідати Вашій оцінці.
