зачинається темний дощ.
на яку землю впаде – там відвага.
є такий закон – косар не лезо на сонці точить,
а очі. а як трава до ніг –
засинає.
читаєш – і темінь у тебе встромляє
свою відвагу, і дощ таємно й волого
ім'я твоє кличе:
заточила на сонці очі?
твій сон невимовний,
бо голуб кривавий його скліпнув -
у гострій траві шукав свою радість.
сама собі у ноги падаєш.
зачинається так, коли
падає згори земля,
і остання темна свічка згасає –
ти видихнеш все відважно, і
темінь піде, і дощ захлинеться.
голуб накрапує ранок кривавий:
ти на цій землі?
