Цариця-мама вся в сльозах,
Під руку з благовірним мужем,
В задумі, ледь по ледь тяглась,
Не в змозі ще прийти до себе
Їй чулись голос та слова,
Не оповитого Андрія
Тим часом цар щось мудрував,
І діду сина посміхався,
Той теж зовсім не відставав,
Дружину вів та придивлявся
До балакучого внучка,
Що все хропів немов козак
Аж поки ліжка не дістався,
Там повернувся на бочок,
Розплющив око пильно глянув,
Закрив і погрузився в сон
З ним на ніч залишилась мама,
А решта вийшли із палат,
Ще раз поцьомались, обнялись,
Чемненько й гарно розпрощались
Та побажали всяких благ,
Тільки рожденному Андрію.
Що ж наша мама, як вона?
Вона ж тихенько притулилась
До ліжечка де був малий,
І сумно й з острахом дивилась,
Як спить так довгожданий син,
Потім привстала, помолилась,
У Бога попросивши щось.
І ось нарешті нахилилась,
Поцілувала ніжно в лоб
Й благословила свого сина,
Та зовсім втомлена така
Присіла збоку й задрімала.
Тим часом з дідом батько-цар,
Вже досить довго пригощався,
Та обнімався міцно так,
Що все хрустіло у обіймах,
Старий же тішився за сина,
І міцно-міцно обіймав.
Вони на пару обидвоє
Молились й дякували Богу,
Що дав такого козака
Й дозволив бути дальше роду,
Усе тривало аж до ранку,
Пустими залишись склянки,
І виївся останній харч,
А батько з дідом поспівали
Та полягали на столах
Де і заснули з диким храпом
Так до обіду провалявсь
Ну а що хлопець?
Хлопець наш за цілу нічку відіспавшись,
Із снами добрими пізнавшись,
Проснувся й щиро здивувавсь,
Коли побачив рідну мамцю,
А та сиділа з боку десь
Та чемно й змучено куняла
І усміхалась, хай їй грець,
Як ще ніколи не всміхалась,
Аж тут ліг промінь на лице
Й пробігся невловимий зайчик
Та маму хлопця розбудив…
ID:
573463
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 10.04.2015 17:27:26
© дата внесення змiн: 10.04.2015 17:27:26
автор: П.БЕРЕЗЕНЬ
Вкажіть причину вашої скарги
|
