Спокійно дихає душа,
Коли в родині та країні
Живуть без сумнівів вужа,
а синє небо справді синє.
Або хоча би плями хмар,
Як випадкові й тимчасові,
Покинуть враз небес вівтар,
лиш тихо мовиш щире слово.
Проте душевна благодать —
Нова ідилія казкова,
Бо боротьби прадавня рать
Була і є всього основа.
І вічний сумнів — хитрий вуж —
Ще досі вволю не наївся,
Та й ситий спокій наших душ
Під жодним сонцем не зігрівся.
