Здається, що нічого особливого:
Млинці стоять в очікуванні чаю…
Для себе я раптово помічаю,
Що в миті усю сутність відчуваю
Жіночого, буденного, щасливого:
Допоки кухня свистом не наповнилась,
За фантиком полює вправна кішка –
У донечки не кішка, а потішка…
І шуму, як зазвИчай, більше трішки,
Вловило серце в мітку надважливе щось:
Як тато з сином в грі одній захоплено
Вирішують стратегію й порядок…
Чогось нема – усього у достаток,
Не визначальним статус є чи статок
Для щастя, що буденністю охоплено:
Вишневий сніг в полоні вітру сивого,
Гроза невдовзі. Хай собі гуляє…
В теплій оселі чайник закипає,
Звичайно надзвичайний день стихає ,
Здається, що нічого особливого…
треба мати неабиякий талант, щоб вміти бути щасливою буденними дрібничками ...зазвичай ми самі робимо щастя недосяжним вигадуючи всякі..."марципани", не помічаючи того, що вже є...поруч!
Серафима Пант відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не гарантовано, що наявність "марципанів" зробить людину щасливішою - все залежить від ставлення до свого життя та вміння радіти тому, що маєш. А якщо постійно бути чимось невдоволеним, то при наявності тих же таки, ну нехай буде, "марципанів" завжди буде хотітися чогось більшого..., і так до безкінечності: стан вічного невдоволення та відповідно...нещастя.
...зазвичай ми самі робимо щастя недосяжним вигадуючи всякі..."марципани", не помічаючи того, що вже є...поруч! 
