Сьогодні знову сонце встало
Жорстоким катом, так пече,
І зелень просить, геть зів’яла,
Небес пролитися дощем.
Та небо – он яке високе!
Не долетіти тій мольбі,
Не бачить Всевидюче Око
Людських земних страждань і бід.
Вогонь несамовитий згубний
Нещасть багато всім приніс.
Карає люд цей нерозумний,
Домівки палить, нищить ліс…
Таке трапляється не вперше,
Задуматись настав би час…
Діяльність і безвір'я наше –
Причина цих подій у нас!
Проте уваги не звертали, –
Заради свята і розваг
Щорік у небеса стріляли,
Забули зовсім, що є страх.
А раптом той снаряд улучив
У Боже захисне крило
І цим, злим силам неминуче
Свободу дій дано було?
Тепер страждаєм… Те ще буде…
Без покаяння знов і знов…
О! схаменіться, добрі люди,
Нащадкам збережіть Любов!
07.08.2010 р.
