Парубоцька вольниця досі мені сниться –
Чарівна околиця, лугова криниця…
Юнка закосичена ніжно усміхалася,
Врода не позичена в серденьку зосталася.
Зоре ж моя, зоре,
зоре моя рання.
Ти ж моє кохання
перше і останнє.
Як іду левадою – калиновим раєм.
Дивну пору згадую – серце завмирає!
Як же ми горнулися, як же милувалися!
Почуття із юності досі ще зосталися.
Приспів.
В лузі під вербичкою ще криниця грає.
І цілую личенько, бо тебе кохаю!
Лагідна дружинонько, незрадлива доленько,
Вірна половинонько, непогасна зоренько!
Приспів.
(Є музика Олександра Житинського)
Хотілось би, напевно, всім мати таку нагоду -дарувати коханій дружині щедро молодече завзяття, не тільки спомин, друже! Вітаю з ювілеєм... та заходь (заїзди) на гостину!
Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Доброго дня, Олександре Андрійовичу! Хотів уже закидати Вам докір, спочатку вирішивши, що не дружині, з якою Ви нещодавно відсвяткували ювілей, ця чудова пісня присвячена.Аж ні - слава Богу помилився.Удачі Вам!
Олександр ПЕЧОРА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Хотілось би, напевно, всім мати таку нагоду -дарувати коханій дружині щедро молодече завзяття, не тільки спомин, друже! Вітаю з ювілеєм... та заходь (заїзди) на гостину! 
