Шкільне дитинство в споришах сховалось,
Розпочинається нове життя.
Питань у вас доволі назбиралось:
Яке те зоресяйне майбуття?
Оці думки постали перед вами
Вони бентежать, кличуть до мети.
Як човен в морі поміж берегами,
Життєву гавань прагнете знайти.
А як знайти? Ще й тиху та надійну!
І не на день - на цілий Божий вік!
Задача ця складна та все ж посильна -
Бо маєте знання, в серцях - любові цвіт.
Крокуйте сміло в майбуття,
Творіть добро, даруйте ласку,
Назад немає вороття,
Перетворіть в реальність казку.
Та не чекайте, що хтось зробить,
Що все на таці піднесе,
Без праці в полі хліб не родить,
Садок вишневий не цвіте.
Не забувайте дім свій отчий,
Знайому стежку у саду,
І батька, вишиту сорочку,
І матір рідну-дорогу.
Вклоніться липам і тополям,
Вклоніться травам-чебрецям,
Бо все це рідне вам до болю
І щемом сповнює серця.
Повчання князя Мономаха,
Шевченка славний заповіт,
Скороводи й Франка трактати
У душах чистих збережіть.
Хай завжди буде та пора єдина,
Що замість смутку всім приносить сміх.
Нехай квітує скрізь для вас калина,
Вітчизни і народу оберіг.
Оберігає вас хай Мати Божа,
І Дух святий пильнує вас усіх.
І Бог - отець, Його пересторога,
Не дасть спіткнутися, упасти в гріх.
