Як тільки сонце заховається за обрієм,
На небі хмари наливаються вином,
Я бачу місто, розмальоване художником,
Заснув Тернопіль різно-кольоровим сном.
У парках трави спочивають оксамитові,
А в травах м`ята розливає дух п`янкий,
Туман над озером молоками розлитими,
До ранку місяць заколисує хмільний.
Десь в тиші чується кохання ледь народжене,
Найперший дотик, поцілунок, тиха річ,
Ідуть за руку молодята диво-площею,
Їм вир фонтанів стелить в ноги дивна ніч.
Тернопіль мій-навік з тобою я повінчана,
Бо вже не зможу я без вулиць і мостів.
Тобі вже вкотре у коханні я освідчилась,
А ти мені назавжди серце полонив.
Усе разом переживем-що б нам не випало,
Негоди, зливи і завії за вікном,
А навесні одягнеш знов мережки липові,
І будуть хмари наливатися вином...
все класно, лірично, красиво і мелодійно... але слово спектр ламає картинку. не звучить у цій мелодії настрою. може, ШАЛ,ВИР фонтанів...ОДЯГНЕШ ЗНОВ - ЗАМІНІТЬ МІСЦЯМИ. БО РИТМ. моє шанування! земляк.
Наталя Хаммоуда відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, земляче))) за підказки. Зміню. Хай живе наш Тернопіль!
Гарно написали,мелодійно!
