СЕКРЕТ ЩАСТЯ(притча)
Одного разу битим шляхом йшов мудрець,
Йому на зустріч-бідолаха із торбами,
Через сухі високі трави, навпростець,
Ішов, ледь-ледь уже тиняючи ногами.
Мудрець відразу розлядів його лице,
І тіло зморене, та втомлене від ноші,
Як порівнялись, запитав мудрець про це:
-Заради чого на собі тягар ти носиш?
-Ну, як то ,-каже,- я навіщо це ношу?
Мій прадід все життя носив, і дід, і тато.
Несу тягар і дітям щастя я прошу,
Не можу ж я оцей лянцюг тепер урвати,
Бо як носити перестану, все оте,
За що страждали мої пращури роками,
Не зарахується нам Богом, пропаде,
І мої діти вже щасливими не стануть.
-А чи були щасливі прадід твій та дід?
Чи може батько твій купався в тому щасті?
Ти звідки взяв, що повна торба різних бід
Твоїм синам чи внукам радістю воздасться.
Скинь той тягар, ось тут у полі, й закопай,
Очисти серце, що заповнилося трунком,
Щасливим стань і щастя дітям передай,
То найдорожчим в світі їм буде дарунком.
27/08/2015
Н.Хаммоуда.
скинути тягар — мудро 
