Ні, не янгол ти...
Ані фея, не добродійка, не свята...
І розтрощеного не склеїш,
ні продовжиш комусь літа,
і хреста не візьмеш чужого -
мати б тривкість нести свого...
Не відмолиш нічого в Бога -
вже відміряв тобі всього.
Ти - піщинка...
Чого ж уперто розпаляєш у серці трем,
коли суджено всьому вмерти
поміж вічним життя дощем?..
Може й зродишся свіжим болем
через сотню чи другу літ,
аби знову брести сим полем
"рятувати пропащий світ"...
...вірш - як відображення роздумів про світ і себе в ньому, думок, часто болючих... Іноді нам здається, що всі старання і зусилля марні, але це не так, хоч ми і "піщинки". Хороший твір, зачепило... сам не раз ловив себе на цих думках. Дякую, Лесю!
Адель Станіславська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
