Я чекаю на тебе,
І в думках забуваю про себе…
Бо лиш ти, моє щастя,
Тобі сповідь і моє причастя...
Тебе, одну кохаю,
Та в твоїх поцілунках, згораю…
І я сходжу, з розуму,
Від одного лиш, твого позову...
Бо ти моя істина,
Сімома вітрами розхристана.
Усі ці змістовності,
Зникають у не послідовності...
Вже не мають значення,
Усі ці твої, передбачення...
Бо наші побачення,
Нам чомусь не буде, пробачено...
