Я творитиму світ для тебе
У найважчих суворих умовах.
Мене всесвіт тепер не знайде –
Я у диких, безжальних промовах.
Тільки зграї нестримних птахів
Розуміють, як я покохала.
Серед безлічі книжних рядів
Так шалено і дико… мовчала.
Вітер сипле із гілок дерев
І плоди, і насіння, і жолуді.
Це повітря осіннє… старе,
Хоч і зараз є сонячний полудень,
У душі як завжди буревій.
І у нього він також постійно.
Та ми дійсно однакові. Стій!
Я не вмію тут жить самостійно.
Я творитиму світ для тебе,
І нехай я вмираю душею,
Мене всесвіт тепер не знайде.
Бо назавжди я стала твоєю.
