Хтось скаже, що жовтень не для кохання,
що він занадто засмучений і меланхолійний…
Пора любові – весна!
Зазвичай весною збуваються мрії, бажання, сни…
Але я не погоджусь з цим і поспорю.
Осінь – пʻянкий, стиглий плід,
який загостює почуття.
Вона майстерно володіє цим таїнством
і натомість не просить за це ніяких податей.
Навпаки, осінь щедра і чутлива.
Вона з радістю поділиться своїми таємницями
і кожним сонячним днем.
В цьому мене підтримає кожен,
хто з нею знайомий і може цим насолодитись.
А якщо серед суцільних дощів і мряки
інколи видасться сонячна днина,
яка цінніша за спеку будь-якого літа,
і своїм теплом зігріє осіннє кохання,
те стає ще світлішим і сильнішим!
***
Не в́ірте тим, хто вам розповіда́є,
що ж́овтень не пор́а кох́ання,
й душ́а не бʻється пт́ахом на світ́анні,
і восен́и кох́ання пропад́ає.
Не вір том́у, хто ѓордо промовл́яє,
що восен́и кох́ання спить,
що с́ерце л́едве бʻє́ться й не бол́ить,
лиш навесн́і кох́ання розквіта́є.
Що т́ільки навесн́і є в́іщі сни,
вир́ують мрії, збу́дуться баж́ання,
серц́я, мов ќелихи, нап́овняться кох́анням
і в уніс́он спів́атимуть вон́и.
Однак я з цим посп́орити гот́овий,
щоб о́сінь захист́ити, й обер́ежно
зам́овити за неї д́обре сл́ово
та в́исловити д́умку протил́ежну.
Вон́а – це ст́иглий плід, як мед сол́одкий,
який пʻян́ить і бу́дить почутт́я.
Це ш́епіт в́ітру в л́исті біля бр́оду,
це т́аїнство кох́ання, це житт́я.
Це зр́іла, доскон́ала, томна д́іва,
що м́іддю л́ісу й з́олотом пал́ає.
Дбайл́ива, щ́едра, д́обра і чутл́ива,
що ќовдру оксам́итну ст́елить ѓаєм.
Хол́одними дощ́ами все част́іше
вон́а кропить, мряч́ить, струм́ує.
А бл́исне сонце, зн́ову наймил́іше –
тепл́о і кл́аптик н́еба нам дар́ує.
І т́ільки випада́є св́ітла дн́ина,
душ́а спів́ає, н́іжиться, брин́ить.
Це Ма́йстром намал́ьована карт́ина,
ос́іння ќазка, таємн́иці мить.
Цю мить блаж́енства, с́ерця насол́оду
відч́ути зд́атен все ж не ќожен з нас,
а л́ише той, хто л́ісу прохол́оду
цін́ує більше за спеќотний час.
І почутт́я знов с́или набир́ають,
кох́ання пт́ахом л́ине до небе́с,
І с́онця пр́омені в стал́евім н́ебі с́яють…
О Бо́же, зн́ову я воскр́ес!
жовтень 2015, Миколаїв
Це мій переклад твору Наталії Рибальської «Кто скажет, что октябрь не для любви…»
ID:
615172
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 22.10.2015 12:09:07
© дата внесення змiн: 22.10.2015 12:09:07
автор: Олександр Мачула
Вкажіть причину вашої скарги
|
