Осінь – час для повітряних мрій та бажань,
Атмосферних, легких, наче кульки, наповнені гелієм.
Час кохати і грітись гарячністю пізніх зізнань,
І ранкові тумани вдихати самим епітелієм.
Осінь – час, коли хочеться, мов дитинча,
У гумових чоботях вивчати брудні калабані.
І в багнюці, щасливій, туди, де тремтлива свіча
І турботлива мама частує улюбленим чаєм.
Осінь – час, коли сонце, ласкаве немов кошеня.
Час для теплих картатих шарфів у яскраву смужку.
У цю пору сердечно поживи благає душа.
А животики ваблять поспілі на гіллі грушки...
Гарбузовий пиріг. Ароматні книжки.
Сторінки метушливі ковтають запалені очі.
Осінь – час споглядати барвисті сни.
І у творчих митарствах проводити поглядом ночі.
Осінь схожа на нас... осінь – зрілість і мудрість життя.
Коли все вже було. І проте ще багато буде.
Осінь... Листя додолу в такт серцебиття...
І ритмічні дощі прохолодним бальзамом на груди...
Осінь схожа на нас... осінь – зрілість і мудрість життя.
Коли все вже було. І проте ще багато буде.
Осінь... Листя додолу в такт серцебиття...
І ритмічні дощі прохолодним бальзамом на груди...
Інга Хухра відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Цінують, особливо таку багатогранну і всеохоплюючу як у вашому творі. Сам пишу про осінь з великим задоволенням. Щось в ній є магічно - заворожуюче, яке заставляє слова ніби те жовте листя щоразу складатися в якісь чудернацькі неповторні форми
Інга Хухра відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вже незабаром за вікном
