Вже вкотре чую заклик до єднання,
Але чому ж у кожного він свій?
Так наче лебідь, рак і щука
Волають про єднання поготів.
Виходить дивна річ, єднатись треба,
Але чомусь єднаймося до тих,
Хто не питав у інших, чи у Неба,
Куди тягнути спільний досі віз.
І я погоджуюсь, єднаймося в любові,
Але в любові до яких речей,
Хтось любить Україну і перуна,
А інший любить Бога без смертей.
Колись Господь сказав єднатися у Бозі,
Єдиний Бог і Син, і Дух святий,
І так вже вийшло Бог сказав не вбийте,
А Син сказав - противитись не смій.
Ну що тут вкоїш, коли ворог біля хати,
Дітей вбиває, мучить нас усіх,
І кожен обирає шлях чи йти вбивати,
Чи бути вбитим біля батьківських воріт.
Це вибір кожного, і кожен має право,
Бо вільний птах летить у небеса,
А щука плаває, а рак хвостом стьобає,
І кожному своє, таке життя...
