З глибоким сумом сприйняв звістку, що після тривалої хвороби померла достойна людина – наша Віра Іванівна, важко повірити, що вже немає її з нами.
Ця трагедія торкнулася всіх, хто її добре знав. Багаторазова чемпіонка України, чемпіон товариства Буревісник, шанована Вчителька, яку поважали і любили діти, і дорослі.
Важко висловити словами, скільки вона зробила доброго людям, завжди скромна, чуйна і доброзичлива.
Вірі Іванівні довелося пройти через важкі випробування долі, і на жаль хвороба призвела до її передчасної смерті.
Дуже важко втрачати дорогу і близьку тобі людину. Здається бачились не так давно, а тут раптово – нема її, і тепер згадуєш, що не договорили, кудись як завжди поспішали…
Щиро співчуваю Володі і їх дітям та глибоко сумую разом з Вами і Вашою родиною з приводу втрати матері, дружини.
В такий важкий і нелегкий час спогадів і суму, потрібно згадувати вислів святителя Феофана - ми плачемо над покійним, тому що людина не покликана до того, щоб померти, – людина покликана до вічного життя… Тому на службі можна почути, що ніби покійний говорить: «Не плачте про мене …», саме такою стійкою і мужньою була Віра Іванівна.
Світла пам'ять про Віру Іванівну назавжди залишиться в серцях
усіх тих, хто знав і шанував цю прекрасну людину. Земля їй пухом.
З повагою - Валерій Левченко –професор,доктор медичних наук.
