Все валиться ця зелень у пустелю,
Пісок ледь теплі приховає ще тіла.
І все думаєм,що зупинем мертву каруселю,
Яку звемо всі під назвою війна.
Брехливі звірі залізли на свої престоли,
І вже не віримо,що дочекаємся їх дій.
Вони лиш наші душі розкололи,
З яких сипеться "священна" сіль.
А ви забули,що нам обіцяли?
Ваш мир вмирає у щоденних буднях.
Вся ваша правда вже давно зів'яла,
Потонула у дірявих суднах.
По телевізорі все чутно: знову смерті,і палають гради,
Все ті же сльози,той смертельний хід.
Маленька дівчинка мріє,що побачить зорепади,
Останній подих і в очах замкнувся світ.
А ти вдалі живеш і просто наплювати,
Підеш по клубах,і плювок у стелю.
Не розуміючи,що завтра ці смертельні втрати,
Можливо і завалять твої двері.
Напугані,зневірені все шукають ту оселю,
Де зможуть мирно й вільно проживати.
А хто крутив цю мертву каруселю,
Майбутнє їхнє можна поховати.
