Серце нікому не подарував
Тебе в думках лиш уявляв
Тебе любив на тебе сподівався
У мрію я лиш закохався.
Та сталось диво, мрії ожили,
І сни у дійсність перейшли.
Зустрів свій ідеал , свою княжну
Казкову і чарівну й неземну.
Я відшукав міфічную богиню,
Знайшов у серці я твердиню
Прийшов у серце стимул для життя,
За ним і миті каяття.
Я відшукав і відштовхнув,
В гріхах своїх я потонув.
А потім в музі я розчарувався
А спомин спомином зостався
