З весняним холодом туманним
Втікає день у небуття.
Іде розмірено життя
Назустріч бідам і бажанням,
Назустріч втратам й відкриттям.
Нехай вже йде, бо інший буде,
А з іншим щось прийде нове,
Щось цікавіше і живе,
Бо надоїв цей, як приблуда,
І діями всім серце рве.
А ми ж до кращого несемось,
Чогось ріднішого, свого.
У праці творимо його,
Та, сотворивши, не взнаємо,
Хоч наробились – ого-го!
Надходить день, уже весняний,
З весною радість і тепло.
Хай стане краще, ніж було,
Нехай проснеться сонце рано,
А день здійметься на крило.
