|
Більшість шляхів - не прохідні,
Для малого, ледь не зсохлого, Терена.
Він помирає, на власній війні,
Програє партію темряві.
Рядки надкороткі, як його існування,
Чи що перше, що друге - фарс!?
Що вже тут вдієш, коли думка остання,
Гасить свічку життя за Вас?
Як підпалити її, якщо Вам,
Вогню не дадуть, апріорі?
За те вам "відплатять" усі"по боргам",
й прикриють від погляду, навіть зорі.
І сиди в непроглядній пітьмі,
З найжорстокішим власним ворогом.
З собою коханим, знов на війні,
Поливаючи відображення полум'ям.
І убивства за для саботажу,
Й геноциди, теракти і гніт.
Усе валимо ми, щоб приблизити власну поразку,
Закінчити власний life trip.
Досить погано, коли life змінює bad,
Трохи гірше, коли це пермаментно.
Але й це не зрівняти зі знищенням власних потреб,
За для знищення закутків там, де темно.
Світла більше від цього не стане,
Як і менше - прописна, свята істина.
Тих, хто плавить, аби розтало,
Тих, хто падає, щоб не вистояти.
Бо ж, коли ворог для тебе - ти сам,
І знаєш всі кроки одразу і наперед.
Починаєш робити у нутрощах своїх бедлам,
Заганяючи вас у BAD...
27.04.16 (c)
ID:
662721
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 28.04.2016 16:17:00
© дата внесення змiн: 28.04.2016 16:17:00
автор: Терпкий Післясмак
Вкажіть причину вашої скарги
|
