Увечері на кухні він, вона.
Він пиво п’є, вона чомусь сумна.
- Чому ти, мила, мовчазна завжди,
І на щоках наче від сліз сліди?
Весь день тебе удома не було.
- До мами я поїхала в село
По господарству їй допомогти…
Останнім часом якась дивна ти…
І вийшов з хати, грюкнувши дверьми,
Завів авто і вирвався з пітьми.
По місту до коханки він вже мчить:
- Чекаєш, мила? Буду через мить.
Попереду аварія страшна -
Розбився чоловік, жінка сумна
Ридає й побивається над ним:
- Ти був для мене щастям в світі цім.
А хто ж за мною плакатиме так?
Ось перевірю… Я вже знаю, як!
Знайомого хірурга попросив,
Щоб той його коханці позвонив.
Алло, хто це? Потрапив в ДТП?
І що від мене хоче він тепер?
Зламав хребет? Не можу, і не ждіть!
Дружина в нього є, їй і кажіть!
- Поздоровляю, друже, ти попав,
За мить одну їй непотрібним став.
- Надію маю, спробу ще одну -
Моїй дружині зателефонуй.
І вже дружина слухає цей жах,
А голос видає і біль і страх:
- То він живий? О. дяка небесам!
Чекайте, я за мить вже буду там!
І прилетіла пташкою у ніч…
Не розуміє… Диво… В чому річ?
Стоїть її коханий на ногах
І щастя сльози у його очах.
- Якби ти знав, що я пережила!
А це лиш твоя витівка була!
- Прости мене, що так вчинив! Прости!
Для мене в світі є лиш тільки ти!
- Прости і ти мовчання те моє,
Сказали, що коханка в тебе є…
Не вір нікому – ти в мене одна,
Кохана, мила, ніжна, чарівна!
Хоч і сумно. Бо, якби не аварія, то й ходив би на два боки, як і раніше.
