Так було завжди й ось тепер
Немає права і закону,
Уже укотре президент
Приміряв не свою корону,
Подумавши: «Дивись як Цар…
Що не кажи таки пасує,
А може я таки владар?», -
Й так захопився, що не чує
Ні заклинання, ні мольби
Ще не злобливого народу,
Чекає тільки похвальби
Задерши високо свій гонор
І так прямує навпростець
Не зупиняючись нітрохи,
Що у сваволі на кінець
Зламав незиблимі основи,
Поправши віру, кинув ниць
Надію жити справедливо,
Коли під батяра сплелись
В закон слова отак глумливо,
Доцільність кажуть в тому є
І нагинають Україну…
Що ж куму кумове, а ми
Лиш споглядаємо сонливо…
