Переможний мій Лицарський Хрест на правім плечі
Майорить гарячим, червоно-чорним напалмом.
А паракорд жовтосиній на правиці моїй
Береже мене і летить до небес 90-им псалмом.
У обличчя летить чорний ґрунт і кривавий пісок,
Поряд мостяться спати побратими полеглі.
Не здригається палець, перед тим як тисну́ти курок,
Кожна ніч — це зірки й марева мутно-непевні.
Моя чиста віра і дух, що схибить не дасть,
Кожен ранок мене підіймають твердо на ноги.
Знаєш, найбільше із всіх мені нині відомих щасть —
Це присісти з тобой біля тину з пекла цієї дороги.
Кожен вечір в бій підіймаюсь і йду, підда́вшись злобі́.
У обличчя летить чорний ґрунт, а я вперто
Просуваюсь до слави, щоб лиш тільки тобі
Ніхто не казав : "Тримайте медаль за героя свого. Щоправда, тільки посмертно".
Я смерті в бою не боюся. Серце збрехати не дасть.
Для мене важливий гарячий, болісний щем перемоги.
Проте, знаєш, найбільше з всіх, що на світі буває, щасть —
Це присісти біля хати з тобою з важкої дороги.