Забудь мене, я так Тебе благаю,
Мій образ у думки свої Ти не впускай,
Буде не легко, знаю, добре знаю,
Та руки Ти не опускай!
Не смій здаватись, прояви свій гонор,
При зустрічі мене не помічай!
Як дуже закортить, промов байдужим тоном,
І в мої очі Ти не заглядай!
Забудь мої тонкі вуста,
І дотик рук, їх ніби не було.
Не смій писати електронного листа,
І тіла зігріваюче тепло...
Забудь!!! Так, наче я Тобі наснилась.
Стежки, що привели Тебе до мене.
І місто, у якому народилась.
Поринь Ти у життя своє буденне!
Прокинься вже від сну, Тебе я закликаю,
Асоціації в смітник повикидай!
Легких шляхів в житті ніколи не буває,
Та що судилося забути, милий, забувай!(с)
