Я кохаю її!... А може ні?... Не знаю…
Свіже повітря п’янкого розмаю
Пречистим полум’ям розпалює в мені старі почуття,
Та ці почуття швидко ідуть в забуття.
Я кохаю її!... А може ні?... Не знаю…
Пишний запах солодкого чаю
Нагадує мені смак її соковитих уст,
Які словами звабними заворожували слух.
Я кохаю її!... А може ні?... Не знаю…
Із кожною думкою про неї я закипаю,
І в душі почуття шалене не дає мені спокою,
Та це проходить швидко, мов знімає рукою.
І душу мою огортає гірка полинова печаль,
І скував, і виє-завиває в серці жаль,
Бо не розібрався, бо досі не знаю,
Чи розлюбив її… чи досі кохаю…
Чарівна сила почуття
