Ще вчора ці жовтороті молоді хлоп'ята
тряслись в течику у напрямку сходу сонця
а тепер на них броніки, розгрузки і автомати
та рукавиці тактичні, що прикривають щільно долоні.
і хто б то подумав, що позаду лиш випускні
і пара безтолкових років відсиджено в універі
а тепер ці хлоп'ята на своїй, на рідній землі
змушені протистояти Москві мов холері.
ще вчора ці жовтороті мої молоді хлоп'ята
тряслись у течику по розбитих війною селах
у кожного вдома лишилась кохана, сестра і мати.
на прощання лишили усмішку гірку. невеселу.
сьогодні це вже не молоді й жовтороті хлоп'ята
за мить, за день вони змужніли і в душі посивіли.
і б'ється в серцях та воля, яку в них не відібрати.
в очах їх дорослих тріпоче надія
і світиться віра.
