Бар'єри всі зрушились вчасно,
Стіна величезна зламалась,
І в погляді все стало ясно,
Собі я у цьому призналась.
Розкішно, тривожно, важливо,
Рушати знов у невідоме,
Так дивно, моментом, можливо..
Це все вже бувало знайоме.. ?
Питаю ще раз чи щаслива,
Свідомо дивившись на правду,
Що вчить усіх жити сміливо,
Та чесно.. у цюю секунду.
Я відповідь маю кінцеву,
Створивши свій простір, маяк,
Що тихо шепоче, в розмові,
Пробуджує ясність і смак.
Так..все нас навчає простому,
Трава, небо, квіти, туман,
І сонце..веде нас додому,
Де тихий, спокійний лиман.
