Експресивність з симптомом застуди
Без образ та з масою слів
Будем битися в груди і всюди
Буде витись плющем гучний гнів
Як волосся якогось Самсона
Що не стригся уже котрий вік
Вийде з замку твоя охорона
Десь приблизно семи чоловік
Сім як цифра смертних гріхів
Чи це я одна бачу містичність
Чи це може лише сім кийків
Й бити ними когось така звичність
Ти виходиш із свого палацу
Весь розкішний і гордовитий
Я б почала з нового абзацу
Проте аркуш варенням облитий
Запах ласощів в мозок доходить
Це малина чи полуниця?
Чи це просто кохання приходить
Й посміхається як молодиця?
Експресивність виходить за межі
Нас обох...Уже світу замало
Та й ми вийшли удвох із мережі
Бо ж кохання серця поєднало
Без аккаунту і сторі́нок
З грамом пристрасті й зітхань
Життя змінює відтінок
Від віршованих зізнань