Хороша людина. Погана людина.
Людина? Не знаю. Так кажуть про всіх.
А світ наш такий, що і плакать не гріх.
І я в ньому ніби маленька дитина.
Як кажуть усі: люди добрі й погані.
І я серед них не єдина-одна.
Бо у мені що не день, то війна –
Думки і слова у воєнному стані.
І днями я розпочала новий бій.
В собі я любов щосекунди вбиваю.
Уже котрий день я ледь-ледь виживаю,
Та це не завада для болю і мрій.
Оцей тихий бій забирає всі сили
Й вбиває, як завжди, старе щось в душі.
Так, ніби до ран прикладає вірші –
Найкраще, що муки зі мною зробили.