Привіт мій друже, соколе, вільний!
Ти десь літаєш в небесах,
А світ наш божевільний
Упав увесь в твоїх ногах.
А я піднятися не можу,
з колін, з позору та ганьби.
І злетіти більш не зможу,
хто б не кричав мені: - лети!!!
Ти знаєш друже, а світ жорстокий.
Коли живеш ти на землі.
Тобі на зустріч летять сороки,
А у нас повзуть душі гнилі.
Ти розмовляєш з вітром, з небом.
А я повинна із людьми.
Візьми соколе мене до себе,
Не обділи любий крильми.
