« Кому – солі до бараболі,
кому – три снопи вітру в полі,
кому – пушок на рило,
а дядькові Кирилові – крила.»
І. Драч
Мені минає не десятий,
а я усе пасу ягнят,
жалію чайку й чаєнят,
люблю один чумакувати
і не умію я літати.
Тому і крила не болять.
А находився я од пуза,
коли літати не умів,
але до вирію хотів.
Не доганяю чорногуза,
але коли я чую Музу,
то я до неї …полетів.
Дарма, що це було далеко.
Вона в поезії жила
обабіч озера, села,
де ще немає іпотеки…
...………………………..
І не дарма мені лелеки
подарували два крила.
