До вас приходить нізвідкіль печаль,
У мить коли дівається десь спокій?
Коли тягучий невідступний жаль
Пронизує всю душу так глибоко,
Так болісно, що рветься дикий крик
Десь із нутра, нестримно, безнадійно,
А ти мовчиш, томишся і мовчиш,
Закривши очі стягуєш терпіння
І в’єш в канати, рвані, не міцні,
Давно натягнуті нервовою струною,
Й вже не рахуєш знавіснілі дні,
І не шукаєш втрачений десь спокій…
До вас приходить нізвідкіль печаль?
