Слава тобі країно!
Ти свій народ захищала
Та мову в віках зберігала
Країна, моя Україно!
Слава тобі країно!
Лісами вкриті гори
Степи у житі й море
Країна, моя Україно!
Слава тобі країно!
Багато живе народів
У дружбі та злагоді
Країна, моя Україно!
Слава тобі країно!
Ти мов квітка весняна
У вишиванку вбрана, гарна
Країна, моя Україно!
Хай ще не так, але повинно так бути. Хвате чвар у нашій країні. Країна наша розквітне, коли ми будемо жити у злагоді.
ще з часів Адамових та й понині не сказав ніхто ні більш важливішого, ні значущого: будь-яка країна розквітнути в силі, і зможе бути щасливою в долях людських, лише коли народ її - єдиний, коли в злагоді живе.
браво вам!
Дравва відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро, переконливо... Та пишіть, прошу, більше рідненькою... Адже Запоріжжя і є серцем Неньки нашої. Українське козацтво - предтеча сучасної (хоч і не нашої) держави...
Радий буду візитам Вашим,Драйве! (так краще звучить)
Дравва відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Серце України -це Київ! Дякую, що згадали козацтво. Буду писати рідненькою, але мені це не так легко, як Вам.
Нехай це хоч і віддалено нагадує вірш, але ж скільки душі, любові і патріотизму у цих простих і щирих словах. Бажаю Вам вийти з тернистої стежини на широкий шлях поезії.
Дравва відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00