Навколо тільки тишина і ми,
Переплелися, мов ті лози наші руки,
І теплий подих твій, що на моїй щоці,
Й такі спокусливі твої вологі губи…
А далі нас чекає ніч,
Ніч повна пристрасті, надій й безмежного кохання,
Там де заховаються від всіх земних турбот
У темній спальні дві щасливі долі.
І все тоді втрачає сенс...
Там будуть тільки ти й твої безкраї поцілунки,
Твій ніжний шепіт, дотики і темні очі,
В яких є цілий океан безмежної любові.
І я сама згораю в полум'ї бажання,
Готова я на все, щоб тільки не кінчалась миті ці,
Де два наші тіла і душі сплелись в єдине ціле,
Й нічого не розлучить нас ні в радості та ні в біді.
І хочу я з тобою зустрічати ранки,
Що разу бачити і чути лиш тебе;
Тому що саме ти навчив мене кохати,
Тому що саме ти – є сенс мого життя.
