|
Наша Касі, ше з дитинства, їла сильно крупи,
З маслом мащені, з яйцьом, сипані до зупи.
Шо могло іше врости на сільській сметанці?
На пінистім молоці, жи си пила вранці?
Дівка вигнала, в сім'ї, нівроку, як ступа:
Повна пазуха цицьок, оберемком дупа.
Дівка вроді не дурна, не зле сі учила,
І примірно, як усі, до школи ходила.
Така була замашиста, орати нев можна-
Міх пшениці вільно несла на старії жорна.
З рискальом,* як йшла до полі, люди сі хрестили-
Так копала, як той трактор, жи тріщали жили.
А косов як володіє, най сі хлоп сховає,
Каша даром не пропала- сили дуже має.
Юш минуло певно з двайціть, років нашій дівці,
-Треба заміж вже іти:- казали їй вдІвці.
-Не дам Касю за вдівця- богатий чи бідний,
Най шукає простака, аби но лиш гідний.
Ріжні хлопці приходили, та страху чось мали:
Як но Касю котрий вздрит, то чогось втікали.
Їден день таке прийшло, жи м сі сама злєкла,
-Де ті сину годували? Чи земля сі змеркла?
Юш не знаю, чи вно мало метер двайціть росту,
Чи лиш юшку в життю пило, не бачило й кости.
Але таке веретке, як то веретено-
Так до Касі сі вп'єло, жи го не віджЕну.
Сіло тихо на бамбетлю*, диньки вибирає,
Так юш Каси з всіх боків дуже догоджає.
За якийсь час відгуляли вісілє поважне:
А в селі, як у селі, кожен шось та й скаже.
Вийшла Касі з чоловіком до полі косити:
Касі косит, а зєть носит- би їм добре жити.
Так си файно юш бидвоє зазирают в вочи,
Ніц, іно чекают, би ближче до ночи.
-Мому зєтьови не треба напевно й перини,
Такі груди, як у Касі, не мают газдині.
На їдну си тихо ляже, другов сі накриє,
Так юш голосно храпит, як на звізди виє.
Якось йшла попід садом сусідка Марушка
І присіла молодим, як муха на вушка.
Шо там було я не знаю, тілько моя Касі
Вочи мала, як цибулі, як в противогасі.
Тілько м чула, жи казала: - Ну й шо, жи ворона,
Він юш мій тепер до смерти... моя охорона.
ID:
722773
Рубрика: Поезія, Гумореска
дата надходження: 11.03.2017 00:14:59
© дата внесення змiн: 11.03.2017 00:16:16
автор: Леся Утриско
Вкажіть причину вашої скарги
|
Гарно, Лемко! Краще б переклала... 
