Розмова...1967 рік...
Саратовська ГЕС....
Він бувший пілот...
Вчив німців літати...
Потім цей 1943 рік....Динаміка бою, де кожної миті
Звитяга чи смерть,- як кому повезло…
Ці russisch - Івани хлоп’ята вже биті,-
Дивись, як ширяють з крила на крило.
Та й ми чогось варті,- учились літати
У їхніх же асів та вести бої.
Пізніш перевділися в Герінга шати
Та з битвами йдем в ці безмежні краї.
Один задимівся… А цього… О, Боже!
Маневр,- і він в мене висить на хвості!
Гашетка… Приціл…Та радіти не гоже,-
Скінчились набої. Тут дії прості…
Маневр… Доганяю…Чомусь захотілось
Завзятому асу поглянуть в лице.
Genosse Andrej?- мимовіль прохопилось-
Бо ж думав давно наодинці про це…
Про річку та ліс, про військове містечко,
Усміхнених русів, своїх вчителів.
Про Галю чарівну,- жила недалечко,-
Та шеф мій Андрій це забути велів…
В непевні часи звела доля примхлива
„Івана” та „Фриця”, в дражливі часи.
Та ми були мудрі… А потім, на диво,
Сплелися в двобої, мов загнані пси.
Тут „Messer” зітхнув перегрітим мотором
Та в хмару пірнув, помахавши крилом.
Я так хотів, даючи людям цей твір, щоб у читачів виникло бажання провести аналогію між минувшим і сучасним...Війна!! Кров... І людяність... Ви задали тон!..