Вона чекала і знов дивилася у ніч,
У темряві, пила іще гарячу каву,
Лиш пам'ять зачинала спогадів виставу...
Звично тиша обіймала в ранці віч-на-віч.
Вона мов книгу гортала долі сторінки
І в мить як впали ніжні роси світанкові,
Вона згадала його очі волошкові
в серце впивалися шипи - минулі роки
На її скроні вже випав перший, срібний сніг,
Вона читала свій роман, життя у прозі,
Його сліди згубилися в тяжкі дорозі...
Життя чекала... але він прийти не зміг.
