Я карпатської породи,
Їв свій хліб і пив вино.
Не шукав в житті вигоди,
Щоб злетіти високо.
Жив з людьми, як і годиться,
Мав і друзів й не одних.
Бідам тоже не хилився,
А йшов сміло все на них.
Не кажу, що жив в розкошах,
Як синки й то не одні.
Ходив босий і в калошах,
Так подобалось мені.
Зате сила і здоров’я
Прибували, як вода.
І тому у спорт пішов я,
Й так збулась мрія моя.
Не згинав я чемпіонів
Й за границю не літав,
Але трохи медальйонів
І десяток грамот мав.
Не подумайте, що хвалюсь,
Й випинаюсь між людьми.
Спорт люблю і я не каюсь,
Що ми дружбу з ним знайшли.
Бо лиш рух і гартування
Робить мускули міцні.
А тому потрібно зрання
Не робити вихідні.
Ні зарядці, ні пробіжці,
Ні гантелям, ні воді.
Сполоснутись хоч у діжці,
Або навіть у відрі.
Тоді й день пройде весь мило
Й бодрість дух весь підніме.
Й виглядатимеш красиво
Й цілий день в труді пройде.
А пишу тому я, друзі,
Хочу юним довести,
Щоб в них спорт був у заслузі,
А з ним й бодрість назавжди.
