І кожен з нас по суті Джейсон Борн
Блукає в лабіринтах заборон
У парашутних стропах -
Віршованих строфах
В містах де зріднилися скло і бетон
Та Бог як десантник - своїх не кидає
Розуміє зціляє прощає та відає
А свої для Нього ми усі
Все людство - зморшки на лиці
Вчорашні стигми - столітні рани
Провулки вкутані в тумани
Мов кошики повні хлібів та вина
Але ненаситні до самого дна
І кожен з нас по суті Джейсон Борн
Шукає втрачене й забуте
У буднях повних лжі і смути
Де над реальністю панує сон
Де кожен з нас - живий оксиморон
