Я пішла за тобою, Країно!
Все плекала ту думку єдину,
Що лиш Ти можеш дати добро.
Що лиш Ти саме те джерело
Де у щасті зростатимуть діти
Не лякаючись кожної миті
Залпів техніки, сталі вогню.
Сподівалася долю свою
Назавжди лиш з Тобою зв’язати.
Та скажи, чи викидує мати
Без жалю своїх діток у злидні?
Чи вони вже для неї не рідні
Бо тікали від жаху війни?
Чи матуся дає сатані
Молоденьких синів розпинати?
Що вже далі тоді нам чекати?
Ще страшнішої долі в житті?
Чи смертей на показ в забутті?
Я пішла за Тобою, Країно.
А Ти падаєш знов на коліна…
