якось гуляв не скажу вам якою вулицею,
і забрів там у скверик, і бачу там дивний гурток
іноземних, чи неземних, а таки екзотичних, жінок.
вони ходили, іноді перемовлялися,
іноді усміхалися так, ніби грали в шахи;
ніби ховались від спеки,
переходячи з тіні в тінь –
мерехтіли й мінилися
текучими барвами, рисами, лініями –
вони все кружляли довкола уявного сонця,
що не терпить таких мерехтливих створінь.
та хто про таке співав би? я вам тепер оповім
про мою незрадливу, єдину та неповторну
чорно-рябу не телицю, а кицю,
що хазяйнує у мене там, у селі у садибі новій,
де не живу ще досі,
та ще, може, й житиму: як вона там хазяйнує,
як доглядає за квітами, як підмітає подвір'я,
як дряпається, гострить кігті,
та бігає по деревах; як ловить
метеликів, сонячних зайчиків, ящірок,
і горобців, і зайців, і мишей;
як зустрічає мене, коли з серцем дракона
навідуюся до неї;
як назустріч біжить, і скаржиться
так дуже голосно й жалісно,
бо не сиджу з нею там постійно.
кицю моя, чи ти скучила,
чи зголодніла? я не забув про тебе.
і тоді, як вона пообідає
та вже ластиться, я собі думаю.
я собі думаю: чи бувають такі жінки,
що так ходять, так умиваються,
так тобі в очі дивляться
своїми, надії та спокою повними,
ревнивими та вимогливими,
примруженими довірливо
смарагдовими очима?
люди, ви можете подумати самі
та звести як-небудь кінці з кінцями.
іноді й нам буває
нудно, коли поринаємо
в ці бізнесові та шкурні необхідно-буденні справи.
я постукався в двері свого таки власного помешкання –
мені відчинили дівчата. там було двоє дівчат,
вони були вбрані зовсім
розхристано, не для вулиці.
і весь той час, коли викладав їм
свою бізнесову справу про заборговану оренду,
вони ходили –
то були зведені сестри –
вони все ходили й ходили
так само, як ходить моя
кохана киця, гарна учениця.
дві, мов гаряче повітря,
маревні постаті,
так само поглядаючи одна на одну,
так само обмінюючися якимись враженнями,
а, може, навіть і обіцянками,
– і я здогадався, бо згадав тих
екзотичних жінок у центральнім евбейськім гаю:
так ходять жінки перед богом –
так ходять жінки,
коли їх ніхто не бачить
за твором: pussy walk, iggy pop
ID:
746242
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 15.08.2017 19:50:52
© дата внесення змiн: 21.08.2017 10:34:42
автор: norton
Вкажіть причину вашої скарги
|
и как бы за песней, но прям сердце кольнуло ревностью и завистью, не ясно оно толи тех женщин увидеть захотелось и чтобы та самая где то меня ждала, то ли им патлы повыдёргивать чтоб перед глазами твоими не ходили 
