кажу без поетів:
я, найкращий з живих американських поетів,
не маю враз нічого: ні жінок, ні грошей. –
і як же ж тепер зрозуміти незрозумілих людей,
що відносять себе до українських поетів?
все, що маю – то моє ім'я;
я не маю нічого, хоч і маю ім'я;
я маю ім'я – ото все, що я маю.
та вона вимагає багато, наскільки її пам'ятаю;
коли нема ні грошей, ні жінок, ні чортополоху,
вона використовує енергію зеленого моху,
змія. зміїні стегна й повні губи –
то сильні речі, ще й зелені очі.
а співає
чудово! кажу без поетів:
моя дочка – то не якийсь там
клятий бензопил з гамбургера,
а я – сторонній тут стою
на автостоянці. а що мені робити?
вона від'їжджає,
вже від'їжджає швидко, так швидко –
хотів застрелити, а її вже й не видко.
чи хтось мені не допоможе?
боже,
вона проводить телебачення на спині.
коли я дивлюся новини, мені заздрять і люди, й свині.
ти кажеш: "що влазить у грубу, те влізе і в мене" –
тоді я виходжу на вулицю, грабую невинних людей,
гей-гей, не такі вже й невинні. піду порахую курей.
тепер ти процитуєш мене, як підводний човен:
середня дурість того, що він каже,
затьмарила б і найяснішу погоду.
важко бути порожньою людиною,
та оскільки я давав їм кожну частину самого себе,
я невільний. люди живуть суспільством,
люди спокійно жадають крові, –
вони хочуть жити спокійно, але не хочуть рухатись.
від їхніх ледачих способів і лінивих уявлень
заробляння грошей та про їхнє заробляння
можна втратити самовладання.
їхнє заробляння,
їхнє заробляння всіх їх –
можна з'їхати з глузду.
якщо виграш у лотереї – друга половина дня,
то перша для чого?
ходімте їсти голубців
і танцювати у в'язниці –
хтось кричав, а справа пішла погано.
тепер ти стоїш обвинувачений
і прокурор каже, що ти маєш бути мертвим.
ви не хотіли цього робити,
але ти знову зробив це:
те, що збочене, й валяється на сонці –
на те заслуговує кожен.
ви, хлопці, збочені приватні охоронці.
смерть – як любов, коли вбили голубку.
ви не вірите, ви сумніваєтеся –
ви перестали бути невинними людьми.
ви оформили гріхопадіння,
як вдалу покупку –
тут мені дихається вільніше,
тут мені розклад сама необхідність пише,
я не дбаю про запаси до зими.
якщо ти не віриш, ти не вартий довіри сам.
танцюй і навприсядки, й так –
не підспівуй святим небесам,
і тоді твоїх ангелів знудить,
що не вони – лиш господь тебе судить, –
накивають п'ятами, і тоді ти втрачаєш все;
неконтрольоване, хай тебе дідько пасе.
сказати, для чого кажу це, кохане моє дитя?
ти не можеш використовувати життя,
не вмієш ним користуватися,
оце я тому й не радію,
і тоді ся як завжди лиш на оце надію:
на дубші здуб ба діоп ба,
дорожна баба, бома боп, а дуо боп бом
дуопі діє доп адоп
бум байо баюм бомббаюм:
то не таке небезпечне для наших дітлахів,
як для їхніх пришелепуватих батьків. –
та навіть і батькам кажіть не все одразу,
а як туманну й дуже плутану,
і взагалі беззмістовну фразу,
що знаєте про їхніх дітей
ще більше, ніж, наприклад, гусінь
знає про звичаї диких гусей.
і все то я не можу без цих приповістей!
бо незнання, хоч гірше за проказу,
вбиває вишукано: істина – не там.
– а де? в вині?
– ні.
– а де ж тоді? признайся як не батькам, то мені.
– о, то надто яскраве для ніжних умів:
раптове її одкровення засліплює
або вбиває щоразу,
коли навіть не думав,
що ж ти насправді зробив
за творами iggy pop та emily dickinson
ID:
747921
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 26.08.2017 21:32:56
© дата внесення змiн: 29.08.2017 10:44:42
автор: norton
Вкажіть причину вашої скарги
|
